ґенерал Українець Білуха завжди цілує Налетову в одкрите плече і вмовляє: „Співай нам“. Старий князь ґенерал-ґубернатор у себе, граючи в карти, ставить великі ремізи й пояснює, що це ґітара винувата. Ніодин вечір, ніодин обід із гостями, чи в гостях, не обходяться без того, щоб Налетова не мусіла співати під ґітару й щоб не викликала своїм співом загального одушевлення.
Але далі Катерина Налетова вже не тільки співає, але й танцює, й танці її викликають також загальне одушевлення. Навіть із армії пишуть, що приїхали туди офіцери з Полтави, і в них тільки й розмови, що про божественну ніжку mademoiselle Налетової. Але далі успіхи її не обмежуються співом і танцями; Налетова виступає в Полтаві в аматорських виставах, і її гру на сцені приймають із ентузіязмом. Для неї ставлять вистави, для неї вибірають п'єси й ролі, і кожен її виступ у наступній ролі — ще більший тріумф, ніж у попередній. Очевидно, в Налетової, крім драматичного таланту, виявляється дуже виразна міміка, бо, хвалячи її за виконання ролі, часто підкреслюють, що в німих сценах, або в той час, коли вона мовчить, вона все „вміє найтися“.
Репертуар, у якому виступає Налетова в Полтаві в аматорських виставах, складається з п'єс, перероблених на московську мову. Налетова записує у дневнику назви деяких із цих п'єс. Це: „Прімірітєль“, „Нємєцкіє провінціали“, „Новой Стерн“, „Урок дочкам“ і, нарешті, „Честноє слово“, п'єса, в якій успіх Налетової доходить до найвищого ступня, і виставу якої повторяють кілька разів, що тоді рідко бувало. Із названих п'єс „Урок дочкам“ — це комедія знаменитого московського байкаря Крилова, досить далека перерібка п'єси Мольєра „Precieuses ridicules“; „Нємєцкіе провінціали“, це розуміється переклад комедії Коцебу „Die deutschen Kleinstädter“; „Честноє слово“ — це п'єса типового так званого тоді репертуару „з переодяганням“. У цій п'єсі Налетова грала ґрафиню, але в п'єсі мусіла танцювати, переодягшися пейзанкою. В цій же п'єсі, як аматор, грав і Котляревський. Він мав ролю дядька ґрафині. Момент найбільшого свого тріумфу підчас цеї вистави Налетова описує так:
