|
З чортом грає в карти
(це не жарти, це не жарти)
молодий капітан.
|
Пісня II.
Покинули міста базар і засмічене торжище.
Гей вітре, гей вітре, ще грай нам і прапором торгай ще!
Стоїть на сторожі, мов чапля, керманич при демені.
Напружені мязи моряцькі, мов линви та ремені.
По хвилях вітри сновигають заблукані поповзом
і ніч виїжджає зза обрію темряви повозом.
Блідим по воді молоком розіллється блиск місяця;
мов прапор, хмаринки на щоглах повісяться.
Сердито тайфун лопотав корогвами, мов косами;
чардак колихався обсипаний густо матросами.
Ночами та днями пливуть кучугурам хвиль напросто,
давно не вітав їх зелений на дереві паросток.
Гей дні на широких морях перебуті чи вузинах!
Все скоро минає, скоріше від лоскоту пужална.
Темп часу не став, у бігу все шалене прискорення.
Із серця біль рвав, видирав до саміського кореня.
Та де б не поїхав, гонило за ним завжди чучело;
у серці гонило щось дивне його та все мучило.
Минають південні моря із містами, де пагоди.
Ніде вже не можна знайти цьому серцеві злагоди.
Пояснення.
На дворі буревій,
у корчмі портовій
на столі в чарці джін.
Нещасний, нещасний,
хто бісові програв тінь власний.
Дівчина та джін — єдиний лік на сплін.
Гей джіну вщерть,
гей джіну вщерть!
Море, дівчина та джін — єдиний лік на смерть.
|
