Підійшов Запупиркин.
— Глянь-но, Василю Івановичу, на цей баланс… Чи відпустимо товариствам краму?..
Душ за двадцять сільських кооператорів, Палажка з відрами, що не спускала очей з Кислиці, і ті, що напували коней, оточили Василя Івановича… Перед Василем Івановичем були відомі йому самостійники, що кубляться в кожному кущі, де путяща людина примушена й до вітру сідати з ґвинтівкою, а сами самостійники едине вбачали в руденькому чоловічку варте уваги — це добрящу ременяку, що теліпалась у нього по-дурному коло заду…
— Це баланс по всіх правилах, — сказав Василь Іванович, — тільки недохватка: сала у вас нема!
Скибка одповідь держав:
— Не вам кажучи, не то сала, але й олії не маємо. От як розживимося, тоді вже й підсвинка можна… Хай вам і кукли, і теремки,
