Контора вже була закрита. А кооператори, що наїхали до райспілки, купчились у дворищі коло своїх підвід. Чорнобрива Палажка брала воду з колодязя, наливала коням у корито… Сонце ще грало на листу осокорів.
Коло розподільчого магазину стояв Йосип Трохимович та Степан Патрикійович, завідатель торговельного відділу — чорноокий, жвавий, з чорною борідкою; Тиміш Васильович був тут же на чолі десятка кооператорів, що прибули по товари, а головним чином по крам…
Йосип Трохимович казав:
— Наїхать — наїхали, а хоч би вам один привіз пашні та якийсь там рахунок…
— Та рахівників нема, а нам де там…
— От і не знаю, чи дати вам краму, чи ні… Заборгувались товариства по вуха.
— Нема чого казати, винні, але, Йосип Трохимович, ви б глянули, які жита…
— Хай буде по-вашому, тільки як от товариш Запупиркин…
