ву… Кажіть, будь ласка, Федоре Макаровичу. Мені здається, що коли буде ота всесвітня держава, то дуже круто змелеться…
— Трудно сказати, як воно змелеться, а коржі будуть інтернаціональні… Сокира свого дорубається… Це не моя думка, а людей учених… За що купив, за те й продаю. Отже, нема чого сидіти на Палієвій могилі ані повстанцям, ані чекистам. Історія йде своїм шляхом… Настане день, коли отой всесвітній уряд скаже: „А чого це ти, Українко, вередуєш?“ — „Та хлопці скубуть мене“… — „Гей, хто там Україну чіпає?.. Не смій, бо дам такої лунки“… І перестануть, бо це буде наказ не з Київа, якого можна не слухати, не з Москви, проти якої можна воювати, а з такого місця, яке не можна не послухати… Світовий уряд керуватиме життям народів через народніх представників… од серпа й молота…
Візник не вдержався, встряв у розмову:
