Ця сторінка вичитана
— Що ж воно таке? — удав із себе Кислиця незнайку.
— Хіба не чули? Одні кажуть — повстанці, другі кажуть — чекисти; треті кажуть — гайдамаки… Та нам усе однаково: помагай-бі нашим!
— А котрі ж ваші?
— Котрі подужають…
Гарбуз щурився на Палієву могилу:
— Ні, це пастухи. Та коли й не пастухи, то з нас нічого взяти… От скажіть, Федоре Макаровичу, ви в світах буваєте, коли то цьому кінець буде? Час би вже вгамуватися.
— Оце зимою довелось мені чути в Київі лекцію. Читав її старенький професор… Щось, може, з двісті студентів у шапках, у кожухах сидить за партами та хукає в руки; а товариш професор, синій від холоду, насунувши шапку на ніс, бубонів… Так він казав, що колотнеча в світі ще буде до того
