4
ІНТЕРНАЦІОНАЛ
політики, що ідеольоги пануючих кляс, захоплені невдаваним страхом, закидали її градом клевет, в правдивість яких по части і самі не вірили. Як зразок того, як богато буржуазія перецінювала силу Інтернаціоналу і якого в нїм добачувала чорта, наведемо кілька уступів із записок Бернгардія, чоловіка освіченого і в певному степени навіть поступового. Він пише: «Ідеї революційної проґрами Інтернаціоналу творять найбільше відорвану суть демократизму, є символом віри нового світа, який без сумніву запанує, як не занехаємо легковажити собі признак його приходу.» Бернгарді запевняє, що «пролєтаіріят всїх більших міст знаходить ся під командою заговірників з Лондону і Женеви», що їх пляном є «устроїти соціяльну революцію в Парижі і відтак поширити її на Італїю, Нїмеччину і т. д.» Після відомостий Бернгардія робітничі союзи займають ся воєнною муштрою своїх членів, а центральний комітет в Лондонї посїдає до сто мілїонів марок! І автор з широко від жаху розплющеними очима добавляє: «Мольтке побоюєть ся побіди соціялїзму, яка до-
