Луцій Аврелій Котта, префект флоти, підвівся.
— Прошу до господи тебе, Пафнутію, визнавця християнської віри. Я сам почуваю певну пошану до культу, відтепер імператорського. Божественний Константин[1] поставив твоїх сувірників до перших лав серед друзів імперії. Справді, латинська мудрість повинна була допустити твого Христа до нашого Пантеону[2]. Наші батьки завсіди трималися думки, що в кожному богу є дещо божественне. Та облишмо про це. Пиймо й веселімось, поки маємо на це час.
Старий Котта промовив це безтурботно. Він допіру вистудіював нову модель галери та скінчив шосту книжку своєї історії картагенян[3]. Певний, що день йому не минув марно, він був вдоволений із себе і з богів.
— Пафнутію, — додав він, — ти бачиш тут багатьох людей, гідних прихильности: Гермодора, великого жерця Серапісу, філософів Доріона, Нікія та Зенотеміса, поета Калікрата, молодого Херея та молодого Аристобула, синів щирого приятеля моєї юности, а біля них — Філіну та Дрозею, що їх треба щиро вихваляти за їхню красу.
Нікій обняв Пафнутія і сказав йому на вухо:
— Я-ж попереджав тебе, що Венера могутня. Це її ніжна сила привела тебе сюди, мимо твоєї волі. Слухай, ти дуже побожна людина, та коли ти не визнаєш, що вона матір богам, — твій загин неминучий. Знай, що старий математик Мелянт казав: «Звичайно, без Венериної допомоги я не міг-би довести властивостів трикутника».
Доріон, якийсь час роздивившись на нового гостя, зненацька вдарив у долоні та захоплено гукнув:
— Це він, мої друзі! Його погляд, його борода, його туніка! Я зустрів його в театрі тоді, як наша
- ↑ Константин — див. прим. Цезар до ст. 26.
- ↑ Пантеон — славетний храм у Римі, присвячений усім богам.
- ↑ Картаген (властиво: Картагіна) — місто в Африці що заснували фінікійці в VII ст. перед р. х. на півострові, близько якого тепер м. Туніс. Картаген став столицею могутньої морської республіки, яку зруйнували римлян після впертої й важкої боротьби (146 р. перед р. х.).
