Пафнутій стояв нерухомо; побачивши, яка вона вродлива, він так помолився в глибочіні серця:
— Хай, о мій боже, обличчя цієї жінки не дасть мені ганьби, а навпаки, надхне твого раба.
Потім, силуючись говорити, він сказав:
— Таїс, я живу в далекій країні, і слава про твою красу привела мене до тебе. Кажуть, що ти найспритніша з артисток і найнепереможніша з жінок. Все, що розповідають про твоє багатство й кохання, здається байкою та нагадує давню Родопіс[1], що чудові пригоди її знають на пам'ять усі нільські перевізники. Тому я запалився бажанням тебе спізнати, і я бачу, що дійсність перевищує поголоску. Ти тисячу разів розумніша й вродливіша, ніж то кажуть. І тепер, бачучи тебе, я кажу собі: «Не можна приступити до неї, щоб не хитатися як п'яному».
Всі слова ці були штучні, але чернець, захопившись побожною щирістю, кидав їх із справжнім запалом. А Таїс без невдоволення роздивлялась на чужинця, що навіяв був їй страху. Пафнутій здивував її своїм жорстоким і диким виглядом та темним вогнем, що ним лисніли його очі. Їй цікаво було дізнатись про становище й життя людини, що так різнилась від усіх, кого вона знала.
Вона відповіла йому, трохи глузуючи:
— Ти здаєшся швидкий на захоплення, чужинче. Дивись, щоб мої погляди не спалили тебе до кісток! Бійся мене кохати!
Він сказав їй:
— Я кохаю тебе, о, Таїс! Я кохаю тебе над життя своє і над самого себе. Через тебе я покинув жалю гідну пустиню, через тебе мої уста, призначені на мовчанку, вимовляють незбожні слова; через тебе я бачив те, що не повинен був бачити, й чув те, що мені заборонено чути; через тебе збентежилась моя
- ↑ Родопіс — славетна грецька куртизанка, що жила в VI ст. перед р. х.
