Сторінка:Анатоль Франс. Таїс. 1927.pdf/46

Ця сторінка вичитана

— Чужинне, — відповів той, — хіба ти не знаєш, що зараз почнеться вистава і Таїс з'явиться на сцені? Всі ці громадяни йдуть до театру, і я теж. Чи не бажаєш і ти піти туди зі мною?

Збагнувши відразу, що бачити Таїс на виставі цілком відповідає його намірові, Пафнутій пішов за чужинцем. Вже повстали перед ними портики театру, оздоблені блискучими масками, і його величезний круглий мур, уставлений силою статуй. Ідучи за юрбою вони дістались прямого коридору, де в кінці розлігся амфітеатр, лисніючи від світла. Вони посіли місця на одному з рядів приступок, що спускались східцями до сцени, ще порожньої, але розкішно прибраної. Погляд не затримувала завіса, і на сцені видко було таку могилу, як давні народи присвячували тіням героїв. Ця могила стояла серед військового табору. В'язки списів стояли перед наметами, а золоті щити висіли на жердинах серед лаврового гілля та дубових верховіть. Там усе було тихо і сонно. Але в повному глядачів амфітеатрі котилось гудіння, мов бджолине дзичання у вулику. На всіх обличчях, почервонілих від одлиску пурпурної тканини, що коливалася над театром, був вираз чекання й цікавости, і всі вони дивились на велике й мовчазне місце, де була могила та намети. Жінки, сміючись, їли цитрини, а завжденні відвідувачі театру прегукувались з приступки до приступки.

Пафнутій молився в душі й утримувався від зайвих слів, але його сусіда почав скаржитись на занепад театру.

— Колись, — казав він, — спритні артисти в масках декламували Евріпідові[1] та Менандрові[2] вірші. Тепер драм уже не оповідають, а вдають їх на мигах, і від божественних видовищ, що ними пишався Бахус[3] в Атенах, ми зберегли тільки те, що може

  1. Евріпід — великий грецький трагик (480–406), що творчість його різниться від творчости попередників нахилом до психологічного розроблення характерів і меншою увагою до суто-зовнішніх ефектів. Найтонше змальовував він жіночі характери, зокрема їхні негативні риси, і за це його називали женоненависником. Драм його числять 92.
  2. Менандр — грецький поет (342–290), що написав більше, як 100 п'єс, де виявив тонку дотепність, правдивість характерів і житьову мудрість. Утонув, купаючись, у розцвіті свого хисту.
  3. Бахус, або Діоніс — бог природньої плодючости. Він перший посадив виноград і навчив людей здобувати вино, мед, культивувати хлібне зерно. Греки пишно святкували Діонісові свята, і пізніше з цих святкувань і пісень повстав давній театр.