— Чужинне, однаково даремне ображати чи собак, чи філософів. Ми не знаємо, що таке собаки і що таке ми. Ми нічого не знаємо.
— О старий, чи не належиш ти до смішної секти скептиків[1]? Чи ти не з тих бідолашних божевільців, що однаково заперечують що рух, що спокій, і не тямлять відрізнити блиск сонця від темряви ночи?
— Я справді скептик, мій друже, і належу до секти, що здається мені славетною, хоч ти й уважаєш її за смішну. Бо речі здаються різними. На світанку Мемфіські[2] піраміди подібні на стіжки з рожевого світла, а ввечері вони здаються чорними трьохкутниками на пломенистому небі. Але хто осягне їхнє внутрішнє єство? Ти дорікаєш мені, що я заперечую зовнішність річей, а я саме зовнішність і визнаю за єдину реальність. Я почуваю, що вогонь пече, але не знаю, як саме й чому. Ти надто кепсько розумієш мене, мій друже. А зрештою, байдуже, чи так тебе зрозуміли, чи инакше.
— Ще раз питаю тебе, чом ти живеш у пустині, годуючись дактилями та цибулинами? Чом ти терпиш велике лихо? Я теж терплю не менше і пильную, як і ти, повстримности на самотині. Але я роблю це, щоб сподобатись богові та заслужити на віковічне раювання. Це розумна мета, бо мудро страждати в ім'я великого добра, і безглуздо, навпаки, доброхіть віддаватися на марну втому та даремні страждання. Коли-б я не вірив, — даруй мені це блюзнірство, о нетворенне світло! Коли-б я не вірив у правдивість того, чого бог нас навчив голосом пророків, прикладом свого сина, діями апостолів, повагою соборів та свідоцтвом мучеників, коли-б я не знав, що тіло неминуче мусить страждати ради здоров'я душі, коли-б я не знав, як от ти, святих таїнств, — я вернувся-б негайно до людей, я силувався-б з'єднати багатства,
- ↑ Скептики — представники філософської науки скептицизму, що або не приймає на віру ніяких тверджень без доказу, або взагалі заперечує можливість спізнання — т. зв. абсолютний скептицизм.
- ↑ Мемфіс — давнє єгипетське місто, що, за переказом, його заклав перший єгипетський фараон Міна (за IV тисячоліття перед р. х.).
