дух праведникові в серце. Коли-б він (нерозбірливий текст) нам тільки радісні спокуси, то й наполовину не був би такий небезпечний. Леле! він силується нас спустошити. Хіба він не показував нашому панотцеві Антонію чорну дитину такої краси, що вигляд (нерозбірливий текст) сльози? За божою допомогою (нерозбірливий текст) Антоній уникнув диявольських лабет. Я пам'ятаю його за тих часів, коли він жив ще серед нас. Він радів із своїми учнями і ніколи не піддавався сумові. Але ти прийшов, мій брате, обговорити зі мною намір, що виник у твоїй свідомості. Коли твій намір має на меті божу славу, то ти порадуєш мене, коли повідомиш про нього.
— Брате Палемоне, я справді гадаю уславити господа. Підтримай-же мене своєю порадою, бо ти багато освічений і гріх ніколи не тьмарив світла твого розуму.
— Брате Пафнутію, я не гідний розвязати реміння твоїх черевиків, а мої гріхи такі незліченні, як пісок у пустині. Але я старий і не відмовляю тобі допомоги свого досвіду.
— Так я звірюсь тобі, брате Палемоне, що мене оце обняв біль на думку, що в Олександрії є перелюбка, на ім'я Таїс, що живе в гріхах і ганьбить ними нарід.
— Брате Пафнутію, це справді гидота, з якої треба засмутитися. Багацько жінок серед поган живе так, як і вона. Чи не добрав ти способу проти цього великого лиха?
— Брате Палемоне, я піду до неї в Олександрію й наверну її на шлях правди за божою допомогою. Такий мій намір; чи ухвалюєш ти його, мій брате?
— Брате Пафнутію, я тільки нещасний грішник, але наш пан-отець Антоній казав звичайно: «Хоч
