Ця сторінка вичитана
| 17 | Пазіфая — дружина Міноса, легендарного царя острова Крета, й мати чудища Мінотавра, напівлюдини, напівбика. |
| 23 | Македонянин — Олександер Великий, грецький цар, найбільший завойовник усіх часів (356–323 р. перед р. х.), вихованець великого філософа Аристотеля. 332 року перед р. х. він здобув Єгипет, відвоювавши його у персів, і заклав м. Олександрію, що стало пишним центром елінської (грецької) культури, славилось своїми книгозбірнями, наукою та мистецтвом, а згодом олександрійська богословська школа відогравала велику ролю в суперечках про християнську віру. 30 року перед р. х. Єгипет увійшов до складу римської імперії, і до кінця II ст. по р. х. Олександрія зберігала значіння світового культурного центру. Першого вдару завдало тут елінізмові християнство, що почало боротьбу з «поганською» освіченістю. 389 р. по р. х., з вимоги патріярха Теофіла, спалена була та частину міста, де був храм Серапіса (див. прим. до ст. 34) і з ним усі наукові скарби. Рештки грецької освічености знищено 642 р., коли Олександрію зруйнували араби. |
| 24 | Сфінкс — кам'яна фігура лева з людською головою, що лежить витягнувши вперед лапи. Сфінксів уважали за охоронців храмів та пірамід — величезних кам'яних домовин єгипетських царів — фараонів. Тому до пірамід і храмів часом ведуть цілі алеї сфінксів. |
| 25 | Кентаври — за давнє-грецьким переказом, напівзвірячий тесалійський нарід, що жив по лісах та горах. Їх уявляли з людським тулубом по пояс і з конячою нижньою частиною тіла. |
| 26 | Цезар — тут розуміється римський імператор Константин Великий (274–337), що переміг імператора Максенція (306 р.), який після поразки утопився в Тібрі. Ця перемога була разом з тим і перемогою християнства, бо Константин визнав його за державну релігію. |
| 28 | Скептики — представники філософської науки скептицизму, що або не приймає на віру ніяких тверджень без доказу, або взагалі заперечує можливість спізнання — т. зв. абсолютний скептицизм. |
| „ | Мемфіс — давнє єгипетське місто, що, за переказом, його заклав перший єгипетський фараон Міна (за IV тисячоліття перед р. х.). |
