звичайні вправи та здивувати самого диявола своєю повстримністю?
— Я тільки бідолашний грішник, — відповів Палемон, — я кепсько знаю людей, бо перебув усе життя своє в цьому саді з газелями, зайчиками та голубами. Та мені здається, що лихо тобі трапилось найбільше через те, що ти необережно перейшов від світських хвилювань до самітньої тиші.
Такі гострі переходи можуть тільки зашкодити душевному здоровлю. З тобою робиться таке, мій брате, як з людиною, що піддає себе одночасно то пекельній жарі, то шпаркому холодові. Кашель мучить її і пропасниця її трясе. На твоєму місці, брате Пафнутію, замість податися негайно до якої страшної пустині, я віддався-б тим розвагам, які личать ченцеві й святому абатові. Я відвідав-би околишні манастирі. Переказують, що серед них єсть визначні. Манастир абата Серапіона має, як мені казали, тисячу чотириста тридцять дві келії, і ченців там поділено на стільки легіонів, скільки літер є в грецькій абетці. Запевняють навіть, що додержано певної відповідности між вдачею ченців і нарисом літер, що їх означують; наприклад, уміщені під літерою Z мають викривлену вдачу, а вдача тих, що стоять під I, надзвичайно пряма. Бувши тобою, мій брате, я впевнився-б того на власні очі і не мав-би спочинку, аж поки не побачив-би таку чудесну річ. Я не поминув-би вистудіювати статути різних спілок, розсипаних по Нільських берегах, і порівняв-би їх одне з одним. Ці клопоти личать такому ченцеві, як ти. Ти чув, напевно, що абат Єфрем склав духовні правила великої краси. За його дозволом, ти міг-би їх скопіювати; адже-ж ти спритний писач. Я не зміг-би цього; моїм рукам, що звикли вправлятися з лопатою, бракувало-б потрібної гнучкости, щоб водити по папірусу тонку
