несучи в обіймах барвисті статуї німф, що з них одна люблена була, як смертні; ці етіопи були мов великі мавпи, що викрадають жінок. Щось зідхнуло, коли чудові голі форми розбились об тахлі, випавши з рух цих потвар.
На цю мить з'явилась Таїс, розпустивши волосся, що спадало рясними хвилями, босоніж, у незграбній, грубій туніці, що, тільки торкнувшись до її тіла, сповнилась божественної сласности. Позад неї чвалав садівник і ніс Ероса[1] з слонової кости, що заплутався в його хвилястій бороді.
Таїс зробила йому знака спинитися; сама приступила до Пафнутія й показала йому на маленького бога:
— Отче мій, — запитала вона, — чи треба і його кинути у полум'я? Він чудової античної роботи і коштує золота сто разів більше, ніж сам важить. Його загибель буде непоправна, бо ніколи вже не буде на світі митця, здатного створити такого чудового Ероса. Зверни-ж увагу, мій отче, що ця маленька дитина є кохання, і не треба бути з ним жорстоким. Вір мені: кохання є чеснота, і коли я грішила, то не через нього, мій отче, а проти нього. Ніколи я не шкодувала за тим, що зробила з його волі, і оплакую тільки те, що зроблено противно його забороні. Воно не дозволяє жінкам віддаватися тим, хто приходить не в ім'я його. Тому Ероса треба вшанувати. Подивись, Пафнутію, який вродливий цей маленький Ерос! Як він граційно ховається в садівниковій бороді! Якось Нікій, що кохав мене тоді, приніс його і сказав: «Він говоритиме тобі про мене». Та жартівник говорив мені про юнака, що я знала була в Антіохії, і мовчав про Нікія. Досить уже скарбу загинуло на огнищі, мій отче! Помилуй цього Ероса й постав його в якому
- ↑ Ерос — бог кохання у греків.
