ли Евною так не славлено, як тими днями, коли вона жінкою віддавалася, як повія, героям та пастухам. Поети догадувались про її божественне походження, бо малювали її напрочуд спокійну, величну й фатальну, бо, звертаючись до неї, казали: «Душе прозора, як спокій моря!»
Отож жаль затяг Евною у зло та страждання. Вона померла, і аргів'яни показують її домовину, бо вона повинна була зазнати смерти після сласности та закуштувати від усіх гірких плодів, що була їх посіяла. Та визволившись із зотлілого Гелениного тіла, вона прибрала образа иншої жінки і знову віддалась на зневагу. Так, переходячи з тіла до тіла, пробуваючи серед нас гіркі роки, вона бере на себе гріхи світу, її жертва не буде марна. Поєднавшись із нами плотськими звязками, кохаючи й плачучи з нами разом, вона здобуде собі й нам спокути та піднесе нас, на своєму білому лоні, до миру знову здобутого неба.
Цей міт не зовсім невідомий мені. Пригадую, як розповідали, що в одній із своїх метаморфоз ця божественна Гелена жила біля чарівника Сімона[1] за імператора Тіберія[2]. Але я весь час гадав, що її занепад був невільний і що янголи в своїм падінні потягли й її.
Справді, Гермодоре, люди, кепсько присвячені до таємниць, гадають, що сумна Евноя занепала мимо власної згоди. Та якби було так, то Евноя не була-б перелюбкою-спокутницею, проскурою, вкритою нашим брудом, хлібом, напоєним вином нашої ганьби, щасливим дарунком, хвальною жертвою, всепаленням, якого дим повстає до бога. Коли-б гріхи її не були доброхітні, це не була-б чеснота.
- ↑ Сімон-чарівник — єврейський сектант, один із основоположників гностичної (див. прим. Базілід до ст. 94) філософії. Він хотів купити за гроші дар св. духа, щоб творити чудеса, і за це ап. Петро відлучив його. З його імени торгівля священними речами чи посадами дістала назву симонії.
- ↑ Тіберій — римський імператор (з 14 до 37 р.).
