ком під звуки невидимої флейти. Вони поставили кошики на стіл, флейта вщухла, і Зенетоміс провадив:
— Коли божа думка, Евноя, створила світ, вона доручила янголам керувати землею. Та янголи не зберегли чистоти, яка личить господарям. Побачивши, що людські дівчата вродливі, вони спіймали їх увечері коло водозборів і з'єдналися з ними. З цих шлюбів пішло люте плем'я, що вкрило землю несправедливістю та жорстокістю, і на порох по шляхах полилась безневинна кров. Коли Евноя помітила це, її огорнув безмежний сум.
«Ось що я наробила, — зідхала вона, схиляючись до світу, — з моєї помилки лихе життя запанувало серед моїх дітей. Їхнє страждання — то мій злочин, і я спокутую його. Сам бог, що мислить тільки мною, не в силі повернути їм колишню чистоту. Що зроблено, те зроблено, і творіння навік зіпсовано. Так хоч я не покину своїх створінь. Коли я не можу зробити їх такими щасливими, як сама, то сама можу зробитися такою нещасною, як вони. Як я схибила, давши їм тіло, що їх принижує, то приберу сама такого, як їхнє, тіла й буду жити серед них».
Сказавши так, Евноя зійшла на землю і втілилась у череві однієї арґів'янки[1]. Вона народилась маленька й квола, і її назвали Геленою. Підлягаючи діянню життя, вона виросла незабаром хупавою та вродливою і стала цайбажанішою з жінок, як того й хотіла, щоб зазнати своїм смертним тілом як-найбільше гидот. Вона була беззахисною здобичою жорстокої пожадливости й віддавалась на ґвалтування й перелюбство, щоб спокутати всі перелюбства, ґвалтування і всі неправди, спричиняючись своєю красою до сплюндрування народів, щоб бог міг простити всі злочини всесвіту. І ніколи божественну думку, ніко-
- ↑ Арґів'янка — мешканка Арґосу (див. прим. Аріґоліда до ст. 46).
