Ми знаємо, Марко, що твій бог створив світ. Це була, напевно, велика криза в його існуванні. Він існував був цілу вічність перед тим, як зміг на це наважитись. Але, щоб бути справедливим, я визнаю, що його становище було вельми сутужне. Йому треба було лишатись недіяльним, щоб бути довершеним, а щоб довести собі самому власне існування, він повинен був діяти. Ти запевнюєш мене, що він наважився діяти. Я хочу тобі вірити, хоч це була невибачна необережність із боку довершеного бога. Але-ж скажи нам, Марко, з чого він почав, щоб утворити світ?
Той, хто не бувши навіть християнином, посідає, як Гермодор та Зенетоміс, основи знання, той знає, що бог не створив світ просто й безпосередньо. Він народив єдиного сина, а від нього створено всі речі.
Ти кажеш правду, Марко, і цього сина різно величають під ім'ями Гермеса, Мітра[1], Адоніса[2], Аполона[3] та Ісуса.
Я не був-би християнин, коли-б давав йому инші ім'я, крім Ісуса, Христа та спасителя. Він правдивий син божий. Та він не вічний, бо мав початок, а що до думки, ніби він був існував перед народженням, то цю нісенітницю треба облишити нікейським віслюкам та упертому ослові, що надто довго керував Олександрійською церквою під проклятим ім'ям Атанасія.
Від цих слів Пафнутій сполотнів, чоло йому змокріло від смертельного поту, і він перехрестився, лишившись у своєму величному мовчанні.
- ↑ Мітра — один із геніїв давньої перської релігії, дух божественного світла.
- ↑ Адоніс — мітичний молодий грек дивної краси; його смертельно поранив дикий кабан, і Венера (див. прим. до ст. 17) обернула його на квітку анемон. На честь його влаштовували свята — т. зв. Адонії.
- ↑ Аполон — грецький і римський бог поезії, мистецтва, так само сонця і дня, називаний іще Фебом, Юпітерів син, світлий «сонячний» бог.
