могутніх контрастів. Гармонія, та гармонія!.. Розуміється, вона має свої гарні прикмети, але ж вона нічим не промовляє до серця. Тільки мелодія нас перетворює і зворушує, тягне на уста усмішку, а на очі сльози.
Тут він і сам крізь сльози осміхнувся. Потім натхненно заговорив далі:
— Я джерело мелодій. Але оркестрація — от біда! В раю, ти ж знаєш це, Аркадіє, ми мали з інструментів тільки арфу, гуслі та орган.
Аркадій слухав його неуважно. Він думав про плани, що сповняли його душу і надимали йому груди.
— Скажи мені краще, чи маєш ти звязки з ангодами повстанцями? — спитав він свого компаньйона. — Що до мене, то я знаю лишень одного, князя Істара; від нього я одержав кілька листів і він запропонував мені куток своєї мансарди. Поки я знайду собі власне помешкання в цьому місті, де, певне, за це доводиться платити дуже дорого.
Про анголів повстанців Теофіль не знав майже нічого. Коли він зустрічав якогось бунтівника, свого колишнього товариша, він охоче стискував йому руку, переховуючи вірність дружбі. Кілька раз він бачив і князя Істара. Але він уникав цих недобрих анголів, що вражали його жорстокістю своєї думки, а своїми розмовами наганяли на нього сон.
— Ти не хвалиш мене! — спалахнув Аркадій.
— Друже, я й не хвалю й не гуджу тебе. Я просто не розумію ідей, що тобою керують. І я не думаю також, щоб артистові добре було встрявати в політику. З нього досить і його мистецтва.
