Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/96

Ця сторінка вичитана

такою молодістю й запалом, такими злиднями й коханням, вона нагодувала його, одягла й покохала.

Згодом, після довгих і тяжких заходів, він знайшов собі лекції сольфеджіо і, заробивши трохи грошей, приніс їх своїй подрузі, нічого не лишивши для себе. З того часу вона перестала любити його. Вона згордувала таким малим заробітком і виказала йому свою байдужість, нуду й огиду. Вона допікала йому докорами, глузуванням і образами; проте, вона тримала його біля себе, вступаючи в ганебні звязки з иншими, звикаючи до хатніх сварок та ведучи, по-при все те, тяжке, серйозне й суворе зовнішнє животіння артистки й жінки. Теофіль кохав її як і першої ночи, і тяжко мучився.

— Вона виснажується, — казав він свому небесному братові, — і через це вдача її псується. Але я певний, що вона мене любить. І я надіюся, що скоро я зможу дати їй кращі умови життя.

І він почав докладно оповідати про оперету, що над нею він зараз працював, сподіваючись виставити її на сцені одного з паризьких театрів. Лібрето для неї дав йому один молодой поет. Це була історія Аліни, королеви Голькондської, за легендою XVIII віку.

— Я сію там мелодії не шкодуючи, — казав Теофіль, — і музику пишу з серця. Моє серце — невичерпна криниця мелодій. На нещастя, тепер люблять солідне аранжування і важке письмо. Мені закидають, що я надто пливкий, надто прозорий, не досить оздоблюю свій стиль і не позичаю в гармонії потрібного числа потужних ефектів та