товариша. Але я не тямлю, чого ти од мене хочеш, і я боюся, що не зможу тобі нічим пособити. Я не втручаюсь у політику і не творю з себе реформатора. Я не такий, як ти — дух бунту, вільнодумець, чи революціонер. В глибу душі я переховую вірність свому небесному творцеві. Я й досі обожнюю пана, кому більше не служу, і плачу за днями, коли, вкрившись крильми, вкупі з иншими дітьми світу, я творив огненне коло округ його величного престолу. Тільки кохання, нечестиве кохання розлучило мене з богом. Я покинув небо, щоб піти за дочкою землі. Вона була прекрасна і співала в кафешантанах.
Вони встали. Аркадій проводив Теофіля, що жив по другому боці міста, на розі бульвара Рошешуар і вулиці Стенкерка. Йдучи безлюдними вулицями, коханець співачки росповідав свому братові про своє кохання і життєві клопоти.
Його падіння трапилося несподівано перед двома роками. Він належав до восьмого хору третього чину і йому доручено було носити милості вірним, що їх у Франції лишилося ще чимало, особливо серед старших офіцерів армії і флоти.
— Одної літньої ночи, — оповідав він, — коли я злітав з неба роздавати втіхи, витревалості й тихі смерті ріжним побожним особам у кварталі Зорі, очі мої, хоч і звиклі до безсмертного сяйва, засліпилися огненими квітками, що ними всіяно було Елізейські поля. Великі канделябри, що позначали під деревами війстя до кафе та ресторанів, надавали листю блиску коштовних смарагдів. Довгі низки
