— Значить, кидаєте мене, — звернувся до нього Моріс. — Остаточно? Боюсь, що колись ви гірко жалкуватиме, що зважалися на цей необережний крок.
— Я не повинен оглядатися назад. Прощавайте, Морісе.
Моріс боязко ткнув йому п'ять франків у руку.
— Прощавайте, Аркадіє.
Але коли ангол переступив поріг і з за дверей видно було один лишень його закаблук, Моріс враз покликав його:
— Аркадіє!.. Я й не подумав про це! Тепер же у мене не буде ангола-охоронця!
— А так, Морісе, вже більше не буде.
— То як же я залишуся?.. Без ангола-охоронця не можна. Скажіть мені, може ж з того виникнуть якісь великі незручності, може навіть загибель?
— Перше ніж вам відповісти, Морісе, скажіть мені ви, чи мені брати для цього на увагу ваші вірування, що були також і моїми колись, та науку церкви й віри католицької, чи філософію природи?
— Я й знати не хочу тої вашої філософії природи! Відповідайте мені в згоді з наукою релігії, що їй я вірю, на неї надіюсь і в ній хочу жити і вмерти.
— Добре, любий Морісе! Втрата ангола-охоронця позбавить вас певної духовної підпори, певної небесної благодати. Я переказую вам тут міцне переконання церкви. Вам забракне допомоги, підтримки й утіхи, що до цього часу підбадьорували вас на шляху до порятунку від зла. У вас стане менше сил уникати гріха. Але ж ви й без того не
