Сторінка:Анатоль Франс. Повстання анголів. 1926.pdf/76

Цю сторінку схвалено

— І справді, що ви думали тут робити? — приєдналася й мадам Дезобель до запитання свого коханця.

Ангол відповів:

— Чоловіче, настав ухо! жінко, слухай мого голосу! Я одкрию вам таємницю, що від неї залежить доля всесвіту. Виступивши проти того, кого ви вважаєте за творця всього зримого й незримого світу, я організую повстання анголів.

— Не жартуйте, — сказав Моріс, що мав віру і не любив, коли в його присутності хтось дозволяв собі гратися зі святощами.

Але ангол тоном докору відповів йому:

— Хто вам, Морісе, дав право думати, що я кидаю слова на вітер?

— Почекайте, — сказав Моріс, — не станете ж ви бунтувати проти…

Він показав на стелю, не насмілюючись закінчити.

— А хіба ви не знаєте, що сини бога вже раз повставали і що на небі відбулася величезна баталія?

— Це було дуже давно,  відповів Моріс, натягаючи панчішки.

— Це було ще до створення світу. Але з того часу на небі не змінилося ніщо. Природа анголів і нині така ж самісінька, як була і з самого початку. Що вони зробили тоді, вони можуть зробити й тепер.

— Ні! Це річ неможлива, це було б проти віри. Коли ви справді ангол і добрий ангол, як ви це