тендітність, Жільберта, однак, мала досить сил, щоб витримати бурхливий напад невблаганної богині. Після цього Моріс перейшов до менш рішучого способу, в згоді з порадами Венери Вченої і вказівками Ероса Вигадливого. До його прирдньої потужности долучились тоді вигадки пожадливого розуму, як долучається до списа Бакханок, оздоблюючи його, виноградна лоза. Зауваживши ж, що Жільберті ці виграшки подобаються, він провадив їх ділі, бо ж природа коханців — як найкраще задовольняти коханий предмет. Наприкінці обидвох їх опанувала мовчазна й м'яка втома.
Занавіски на вікнах було спущено; в кімнаті гойдалася тепла темрява, і мляво блимали в ній червоні жарини каміну. Тіла й білизна на ліжку ніби фосфорували; в зеркалі шахви й каміна одбивалися якісь таємничі сяйва. Спершись ліктем на подушку, Жільберта замислилась. Один з невеличких ювелірів, інтеліґентна й гідна довір'я людина, показав їй браслет чудової краси з перлами й сафірами, що звичаєм коштував дуже дорого, а тепер давався до продажу просто за дурничку. Якась покинута кокотка передала його ювелірові, бажаючи як найшвидче спекатися прикрих споминів. Це був такий випадок, що не трапляється майже ніколи і що його було б чистим нещастям проґавити.
— Хочеш подивитись на нього, любий? Я скажу свому ювелірові, щоб він мені його на час повірив.
Моріс не одмовився, але зі всього видно було, що до чудового браслета він не почував ніякого інтересу.
