Минуло два місяці; роскидання кнжок не припинилося і, m-r Сар'єт кінець-кінцем почав винуватити за нього франк-масонів. Його газети повсякчасно товкли про їхні злочинства. Так само й абат Патуйль був твердо переконаний, що вони здатні на найчорніші злодіяцтва, і вірив, що в згоді з жидами вони намірялись зруйнувати все християнське суспільство.
Досягши цього часу вершка своєї могутности, вони панували в усіх великих інституціях держави, керували парламентом, мали п'ять чи шість своїх у міністерстві, запосіли Елізей. Забивши недавнечко собі на користь одного президента Республіки, вони сховали всіх співучасників і свідків цього огидного злочинства. Не проходило й кількох день, щоб доведений до одчаю Париж не почув, що в їхніх ложах підготовлюється якесь нове таємниче вбивство. Це факти, що їм ніхто не може заперечити. Але яким способом діставалися ті франк-масони до бібліотеки? M-r Сар'єт ніяк не міг цього збагнути. Для якої роботи вони сюди приходили? Чому так чеплялись вони саме за святу старовину та
