задавив своїми обіймами свого грубого противника. Другого, що насів на Зіту, вона ударила ножем. З волохатих грудей потекла кров і обидва друзі закону витяглися на бурківці.
Агент Фезанде лежав непритомний, з обличчям у рівчаку. Бригадир же Ґролль, підвівшись та давши свистка, що мусили почути на найближчому пості, плигнув на Моріса. Мавши лишень одну руку для оборони, юнак випалив у агента лівицею з револьверу. Ґролль схопився рукою за серце, захитався й поточився; потім він глибоко зітхнув і вічна темрява вкрила його очі.
Тим часом почали одчинятися вікна, а з них висовуватись зацікавлені голови. Наближалося важке тупотіння ніг. Дві поліційні колещатки виринули з вулиці Фетріє. Тоді князь Істар кинув бомбу, що струснула землю, загасила газ, розвалила кілька будинків та густим димом укрила втечу анголів і Моріса.
Аркадій і Моріс вирішили, що найкраще після цієї пригоди — вернутися додому, в помешкання на вулиці Риму. Було очевидним, що їх не знайдуть одразу, а може ж і взагалі ніколи, бо бомба керуба, на щастя, знищила всіх свідків події. Вони уклалися спати на світанку і прокинулись тільки о десятій годині, коли портьє приніс їм чай. Жуючи потапці з маслом і шинкою, молодий д'Еспарв'є сказав свому анголові:
— Я гадав, що злочинство — то річ незвичайна. А тепер бачу, що я помилявся. Це найпростіший вчинок, найприродніший на світі.
