оздоблювали собою віконні амбразури. І от з першого ж кроку m-r Сар'єта як приголомшило: він спинився, не маючи змоги заперечити те, що він бачив, і не можучи також повірити своїм очам. На синій повсті стола валялися неуважно роскидані книжки; одні просто лежали боком, инші стреміли спинками до гори. In-quarto лежали хистким стовпчиком. Два грецькі словники, зсунуті одне в одне, творили з себе одну істоту, дивовижнішу, ніж людські пари богостотного Платона. Окремо валялось роскритим одне in-folio з золотим обрізом, показуючи три немилосердно пошарпані аркуші.
Очунявши через кілька хвилин од глибокого здивовання, бібліотекар наблизився до столу і в безладно накиданій купі книжок пізнав свої найдорожчі жидівські, грецькі й латинські біблії, талмуд унікум, равинські друковані й рукописні трактати, арамейські й самаританські тексти, синагогальні сувої, — накидані копицею без жадної пошани найцінніші пам'ятки Ізраїля.
M-r Сар'єт опинився віч-на-віч зі з'явищем, що його ніяк не можна було зрозуміти, а проте силкувався собі його вияснити. З яким захопленням учепився б він за думку, що винуватцем цього жахливого погрому був Ґаетан, цей безпринципний тип, кому його погибельне вільнодумство дозволяло хапати книжки з бібліотеки обома руками в періоди його перебування в Парижу. Але ж Ґаетан у цю хвилю подорожував по Італії. Трохи поміркувавши, m-r Сар'єт спинився на думці, що тут увечері був сам Рене д'Еспарв'є, взявши ключ
