молодий д'Еспарв'є перебував у прикрому стані нервового роздратовання, його ж противник тримався невтомно. За другим разом Моріс почав свій напад ще жвавіше, одбив противникові руку, роскрив йому груди і, йдучи вперед, вразив його простим ударом: вістря його шпади діткнулося Аркадієвого плеча. Присутні подумали, що його поранено, але свідки зі здивованням знайшли лишень дряпака на плечі, та й то у Моріса. Моріс запевнив, що він не почуває жадного болю. Оглянувши дряпака, доктор Кійль заявив, що його клієнт може битися й далі.
Через чверть години обов'язкових оглядин поєдинок відновився. Моріс нападав з лютістю. Його ж противник очевидячки жалів його і, що дуже турбувало m-r Вердельєра, наче б і не силкувався оборонятися. За п'ятої зустрічи між ноги Моріса плигнув чорний пудель, що не знати як забився до саду і, вискочивши зза рожевих кущів та не зважаючи на крики й ціпки, прожогом майнув на місце поєдинку. В цей час у Моріса рука ніби закацюбла, бо він чомусь влучував тільки в нераниме плече свого супротивника. Він саме разив його простим ударом, але, спіткнувшись на пуделя, сам наскочив на шпаду Аркадія і вона глибоко поранила його в лікотну складку.
M-r Вердельєр спинив поєдинок, що тягся цілих півтори години. Морісові було дуже боляче. Його посадили на зеленій лавочці проти густої стіни гліциній. Поки хірурги перев'язували йому рану, він покликав Аркадія і протяг йому свою покалічену
