Ця сторінка вичитана
іще не припинився. Моріс пішов навмання, нічого не бачучи й не чуючи, забридаючи в рівчачки, калюжі і на купи вуличного бруду. Він довго йшов околішними бульварами, поки не впав од утоми перед якоюсь порожньою місцевістю. Забруднився він по самі вуха; все обличчя було вкрите тим брудом, розведеним слізьми; з крис капелюха капало. Якийсь перехожий признав його за старця і кинув йому два су. Моріс підняв цього мідяка, обережно засунув його в жілетну кишеню і пішов закликати свідків.
