І з цього факту походило, що Моріс жив безладно, запозичувався і міг наробити ріжних непристойностей. З приводу цього батько родини пішов радитися з матір'ю; умовилися, що він суворо вичитає синові і говоритиме цілком твердо, мати ж явиться через кілька хвилин, сумна й тиха, умовляти роздратованого батька не дуже на сина гніватися. Виробивши цей план, Рене д'Еспарв'є на ранок другого дня наказав покликати свого сина до кабінету. Для більшої поважности він надів свій редингот, що дало Морісові помітити, що розмова має бути серйозною. Голова родини, трохи зблідши, невпевненим голосом (він був не дуже сміливий) заявив, що йому не сила довше терпіти безладне життя свого сина і що він вимагає негайної й повної його зміни. Годі вже роспутничати, запозичатися та водити кепську компанію, треба братися за роботу, ставати порядною людиною, підтримувати порядні знайомства.
Моріс охоче відповів би свому батькові, що, властиво кажучи, закинув йому справедливі докори, з належною синові пошаною. Але, на нещастя, Моріс був так само не з дуже сміливих, а надягнений Рене д'Еспарв'є редингот, підкреслюючи міць родинної влади, наче б виключав усяку можливість сердечности в розмові. Моріс ніяково мовчав, а ця мовчанка збоку здавалася зухвальством. І вона змусила добродія д'Еспарв'є повторити свої докори, та ще й у значно суворішій формі. Він витяг шухлядку свого історичного бюра (що на ньому Алєксандр д'Еспарв'є писав свій Нарис про
