— Добре, — сказав Моріс, чий розвиток зростав на очах. — Але мусите ж ви визнати, що релігія забезпечує людство од безлічи сварок і злочинств?
— Звичайно, — коли сама їх не радить, як це трапилося зі вбивством Іфіґенії.
— Аркадіє, — вигукнув Моріс. — Коли я слухаю ваші міркування, я радію, що я не такий розумний.
Під час цих розмов Теофіль, похиливши своє вкрите хмарою білявого волосся обличчя над піяніно та високо підкидаючи над його кісточками свої натхненні руки, програвав і проспівував цілу партитуру Аліни, королеви Ґолькондської.
Князь Істар приходив на ці приятельські бесіди завжди з повними кишенями; там були і бомби і пляшки з шампанським, що однаково походили зі щедрости барона Еверденжена. Бушотта зустрічала князя Істара з задовольненням, бо бачила в ньому і свідка і трофей перемоги, здобутої нею на канапці з квіточками. Він був для неї як голова велетня Ґоліафа в руці хлопчака Давида. І вона подобала князя за його акомпаніяторську спритність, за переможену нею силу, за дивовижну здатність до піяцтва.
Одної ночи, коли молодий д'Еспарв'є одвозив свого ангола автомобілем од Бушотти до умебльованих кімнат на вулиці святого Якова, небо було зовсім чорне, але діямант шпика сяяв перед війстям як лихтар; зібрані під його світлом троє колещатників розбіглися в ріжні боки, ледве автомобіль наблизився. Ангол не звернув на це ніякої уваги, Моріс же зміркував, що діяльність Аркадія
