пропікав своїм допитливим поглядом улицю Ґарансьер од баранячих голів отелю Сордьєр і аж до церкви Сен-Сюльпіс. Моріс приходив до Аркадія двічі-тричі на день, доводив йому небезпеку і умовляв швидче змінити собі домівку.
Що-вечора ж він виводив свого ангола в пізні кабаре, де вони вечеряли з дівчатами. Там молодий д'Еспарв'є викладав свої пророцтва відносно найближчого матча боксу, а потім силкувався довести Аркадієві існування бога, потребу релігії та принадність християнства; він благав ангола зректися своєї безбожної й злочинної справи, що дасть йому лишень горе й розчаровання.
— Бо ж, кінець кінцем, — говорив молодий проповідник, — коли б християнство було неправдою, то це люде вже знали б.
Дівчата підтримували Моріса в його релігійних почуттях, а коли вродливий Аркадий на зрозумілій їм мові дозволяв собі якусь люту хулу, вони затикали уха і змушували його замовкнути, боячись, що божа блискавка заб'є і їх укупі з ним. Вони тямили, що всемогутній і найдобріший Бог, раптово караючи за образу, дуже здатний без жадної злої думки забити поруч винного ще й невинних.
Инколи ангол і його охоронець ходили вечеряти до ангола-музики. Згадуючи часами, що він сам коханець Бушотти, Моріс з незадовольненням поглядав на вільнішу, ніж би слід було, поведінку Аркадія відносно співачки. А це ж вона дозволяла йому з того часу, як ангол-музика поладнав канапку в квіточках і Аркадій з Бушоттою негайно ж
