тоді на цього невірного ангола сердився. Тепер же не слід згадувати минуле і обвинувачувати одне одного: потрібно лишень визначити стосунки на далі.
— Що ви думаєте тепер робити, Аркадіє?
— Хіба ж я вам не казав уже, Морісе? Повоювати того, хто царює в небесах, скинути його геть і посадовити на його місце Сатану.
— Ви цього не зробите. Посамперед — це не на часі. Громадська думка не за це. Ви не будете в ритмі, як каже мій тато. Тепер люде консервативні і дуже поважають владу. Вони хочуть, щоб ними керували, і президент Республіки повинен їхати на розмову до папи. Не пручайтесь, Аркадіє, ви не такий уже й злий, як про себе самі кажете. В своїй глибині ви такий самий, як і всі: доброго Бога ви шануєте.
— Я гадав, що ви вже засвоїли собі, любий мій Морісе, що той, кого ви визнаєте за бога, є лишень простісінький деміург. Він зовсім не знає вищого над собою божого світу і по щирості вважає себе за єдиного і справжнього. В Історії Церкви монсиньйора Дюшеня в першому томі на 162 сторінці ви знайдете, що цей задавакуватий і обмежений деміург зветься Ялдабаофом. Цьому церковному історикові ви повірите, може бути, більше, ніж свому власному анголові. Ми мусимо розлучитися, прощавайте.
— Лишайтеся при мені.
— Не можу.
— Я не дозволю вам піти так просто. Ви позбавили мене ангола-охоронця. Ви ж мусите й
