у гаях. Отже, щоб забезпечити собі можливість повести її пообідати в неділю до Шату, Ернест продав Лукреція за десять франків старожечникові на вулиці Сен X., дядькові Моранже, що не цікавився походженнями купованих ним книжок. Дядько Моранже продав цей томочок того ж дня за п'ятдесят франків m-r Пусарові, книгареві в передмістю Сен-Жермен. Цей добродій вивів штемпель, що вказував приналежність незрівняного примірника і передав його за п'ятсот франків добре відомому аматорові, Жозефові Мейєрові, що зразу ж відступив його за три тисячі франків m-r Ардонові, книгопродавцеві. M-r Ардон поніс Лукреція великому книжному домові M-r Р., що заплатив йому шість тисяч, а через два тижні зі значним баришем перепродав книжку княгині Горс. Ця добре відома в вищому паризькому світі дама цікавиться картинами, книжками й порцеляною; вона переховує в своїм отелі на вулиці Єни колекції виробів мистецтва, що свідчать про її ріжноманітні знання і гарний смак. В липні місяці, коли княгиня Горе поїхала до свого палацу в Сарвіль у Нормандії, до отелю на авеню Єни навідався вночі злодій, що мусив належати до банди колекціонерів, спеціялістів на виробах мистецтва.
Як встановила слідча влада, грабіжник по ринві вибрався на другий поверх, потім ступив на балкон, видавив шибку, повернув шпінгалети і вліз у велику галерею. Тут, зламавши кілька шахов, він вибрав собі речі по своїй уподобі, здебільшого невеличкі й коштовні, — золоті скриньки, кілька річей XIV віку
