долоні пісням про наших салдатиків та про милосердних сестричок. Тимчасом Моріс втягав дух цього рудого волосся, гострі й делікатні пахощі цього тіла та всіх його солей і у нього хутко виникло бажання цієї жінки. Він почував її теплу м'якоту поруч себе на тісній канапці і почав говорити копліменти її прекрасному талантові. Вона спитала, що ж йому найбільше подобається з її репертуару. Він його не чув і не знав, а все ж зумів дати ій одповідь, що її задовольнила, бо вона сама не помічаючи того, її йому підказала. Хвастуха говорила про свій талант і про свої успіхи саме так, як їй хотілося почути це од людей. Почавши про тріумфи, вона вже не могла спинитись: вона мала чуле серце. Моріс щиро похвалив красу, Бушотти, свіже її обличчя і стрункий стан. Свіжість обличчя вона пояснила тим, то ніколи нічим не мазалась. Що ж до форм, то вона погодилася, що вони як раз до міри, що ніде нічого зайвого немає; а щоб довести справедливість цієї заяви вона провела його руки по всім контурам свого чарівного тіла, трохи підвівшись, щоб зручніше було обслідувати місця, що вона мала на думці.
Заходив вечір; вона хотіла засвітити, але Моріс попрохав її не робити нічого.
Балачка таглася далі спочатку жартовлива й весела, а потім сердечна, дуже ніжна, з певною ніби втомою. Бушотті вже здавалося, що Моріса д'Еспарв'є вона знає дуже давно; отже, вважаючи його за людину чемну, вона зробила йому де-які дружні признання. Вона сказала йому, що їй завжди
