В цій горі біблій і біблійок, святих і грішних, можна зустрінути геть чисто все — аж до найновішого й найелегантнішого прагматизму.
Багато бібліотек має безліч тих поважних старовинних оправ знаменитих походженням, ніжних зерном і тоном шкіри, цінних мистецькою роботою золотильника, — видавленими на них визерунками з ниточок, мережок, листячка, квіточок та ріжних емблем і гербів, що своїм м'яким блиском чарують очі знавців; багато бібліотек можуть мати велике число рукописів, оздоблених делікатними й живими мініятюрами венеціянського, фламандського, чи турангійського пензлю, — але ні одна з них не містить у собі так багато гарних і путящих видань старих і нових, церковних і світських авторів.
Тут можна знайти все, що нам лишилося від старовини; всіх батьків церкви, оборонців і докторів канонічного права, всіх гуманістів Відродження, всіх енциклопедистів, всю філософію, всю науку.
Ось що сказав кардинал Мерлєн, пошанувавши цю бібліотеку своїми одвідинами:
— Нема людини з так дужою головою, що могла б умістити в себе все скупчене на цих полицях знання. Щастя, що, це річ не так уже й потрібна.
Монсіньйор Кашпо, що бувши в Парижу вікарієм, часто в ній працював, мав звичку говорити:
— Я запевняю вас, що тут було б з чого зробити кілька Хом Аквітанських і кілька Аріїв, коли б дух-людський не втратив уже свого старовинного запалу до добра і зла.
