вони підвели в себе науку й мистецтво до такого щабля, куди не досяг ні оден народ до них і не наблизився потім ні оден народ після них. Звідки пішло, Аркадіє, це дивне диво на землі? Чому ця незрівняно пишна квітка зросла саме на благословенному ґрунті Іонії й Аттіки? — Тому, що там не було ні касти жерців, ні догматів, ні одкриття з неба; тому також, що греки ніколи не знали заздрого бога. Тільки власним розумом і з власної краси створив Еллін своїх богів і, зводячи очі до неба, він бачив там свій власний образ. Він збагнув міру всякої речи і дав своїм храмам досконалі пропорції; в них усе відповідало грації, гармонії, мірі й стриманості; все в них гідне було їхніх мешканців — безсмертних, що під дотепними іменами й досконалими формами представляли ріжні боки людського генія. Колони під мармуровими сволоками, фризи й карнизи завжди мали на собі образи з людського життя, що надавало їм поважного вигляду; инкрли, як у Атенах та Дельфах, замісць колон карниз скарбівниці чи жертовника тримали статуї вродливих, дужих і з посмішкою на устах дівчат. То була пишність, гармонія і непорочність!
— З Греції Діоніс вирушив до Італії, де вже чекали на нього її народи, палко бажаючи прославити його під іменем Бакха. Я всів на його прибраний виноградною лозою корабель і на очах двох братів Гелени пристав у гирлі рудого Тибра. Тут мешканці Лаціума навчилися од Бога викохувати виноградну лозу на стовбурцях молодих берестів. Мені вподобалось оселитися під Сабінською горою,
