вони не шукають заспокоєння; вони не передбачають там навіть відпочинку. В їхньому божевіллі їм страшне й саме небуття, бо вони заселили й його страховинними привиддями. Поґляньте на ці фронтони, дзвіниці, собори й шпилі, що пронизують тумани, несучи на собї блискучий хрест?.. Люди обожнюють деміурга, що дав їм життя гірше смерти і смерть гірше життя.
Зіта замовкла, замислилась, а потім кінець-кінцем сказала:
— Треба мені признатися вам, Аркадіє. Не бажання правдивішої справедливости чи мудрішого закону скинуло Ітуріеля на землю. Ні, спокійне перебування на небі стало мені нестерпучим через жагу шаноби до себе, інтригантську вдачу та любов до багатства; от через що запалала я бажанням пристати до неспокійного роду людського. Я й прийшла сюди і, використовуючи незнаний майже всім анголам спосіб міняти по своїй волі вік і пол свого тіла, я зазнала надзвичайно ріжноманітної і дивної долі. Сто раз я займала блискуче місце серед панів свого часу — королів золота і князів народу. Я не роскрию вам, Аркадіє, славнозвісних імен, що я носила; але знайте, що наукою, мистецтвом, владою, багатством і красою я панувала скрізь, серед усіх народів світу. Та нарешті, перед кількома лишень роками, під час подорожу по Франції вельможною чужоземкою, одного разу, гуляючи в гаю Монморансі, зачула я флейту, що росповіла мені про мучеників неба. Її чистий і скорботний голос роскраяв мені душу. Я ще ніколи
