А на ранок він знову брався за антимілітаристичну пропаганду в Іссі-лє-Муліно. Як титан Прометей, Істар палко любив людей.
Підлягаючи всім властивим Адамовій расі потребам, Аркадій не мав, однак, засобів їх задовольняти. Керуб поставив його на роботу в одній друкарні на вулиці Вожірар, де він добре знав одного підмайстра. Завдяки своїм небесним здібностям Аркадій хутко навчився хапати літери і через кілька день став уже добрим складачем.
Простоявши цілий день у галасливій складальні з верстаткою в руці, хутко тягаючи з каси дрібненькі олив'яні значки відповідно до почепленого перед очима оригіналу, він потім мив собі руки під помпою і обідав у ресторанчику, розіклавши перед собою на мармуровому столі газету.
Переставши бути незримим, він не міг уже зайти до бібліотеки д'Еспарв'є і не напоював з цього невичерпно багатого джерела своєї палкої жаги до пізнання. Вечорами він ходив до бібліотеки святої Женев'єви на знаменитій горі студентської молоди; але там давали йому книжки звичайні, забруднені й пописані веселими нотатками читачів, зі значним числом видраних сторінок.
Жіноцтво турбувало його. Пригадувався йому м'який блиск колін мадам Дезобель на зібганому ліжкові. І хоч був він дуже вродливий, але його не любили, бо був бідний і ходив у робітничій одежі. Він учащав до Зіти і потроху розважався в її товаристві по неділям, гуляючи вкупі з нею порошливими дорогами повз кріпосні рови, повні густої
