трапляють ся часи ослїплення, запаморочення, духового упадку. Славний тарасконець не був виїмком, як і всякий инший; от через віщо — протягом цїлих двох місяцїв — забувши і левів і славу, він упивав ся оріентальним коханєм і мрійливо дрімав, як Ганібаль в Капуї, в роскошах білого Альжеру.
Сердега наш наняв в самім серцї арабського міста чудовий домик в тубільськім смаку, з внутрішнїм подвірячком, з банановим садочком, тїнистою галєріею і водограєм. Він жив там далекий від усього того противного гармидеру з своєю Мавританкою, перетворивши ся сам з голови до ніг у мавра, цїлїсенький день посмоктуючи чубук нарджілє, та смакуючи мускатові конфітури.
Протягнувшись на канапі просто проти нього, з гітарою в руцї, Бая співала потихеньку одноманїтні пісеньки, або часом щоб розворушить свого пана вона танцювала танець живота, і тримаючи в руцї маленьке зеркальце, і розглядала в ньому свої білі зуби і строїла йому ріжні міни.
Позаяк дама не знала нї пів слова по французькому, а Тартарен по арабському, то розмова йшла досить мляво, і балакучий тарасконець через цїлий час каяв ся за ті неумірковані балачки, до котрих він був причасний в аптецї Безюке або у збройника Костекальда.
Але се каяттє було не без приємности, бо се був нїби якійсь сплїн пристрасти, котрий почував Тартарен лишаючи ся що дня без розмови, слухаючи булькотаннє курильницї, бренькіт гітари і легеньке хлюпотїннє водограя на мозаїковім подвірю.
Курильня, ванна, коханнє заповняли все його життє. Виходили рідко. Кілька разів Сїдї Тартрі і його дама сидючи на спинї міцного мула відправляли ся їсти гранати в однім маленькім садї,
