Мій перший візіт до Тартарена із Тараскона остав ся в моїм життю як незабутнїй момент; буде вже 12 або 15 лїт тому, але я памятаю його як би вчера. — Безстрашний Тартарен жив тодї край міста, в третїй хатї лїворуч по дорозї до Авіньона. Маленька гарненька тарасконська віля з садочком з переду, з бальконом ззаду, з дуже білими стїнами, з зеленими віконницями, а на порозі купка маленьких Савоярів: однї з них грають в свиню, другі сплять на сонцї, поклавши голови на свої коробки з приборами до чищеня черевиків. Сей домок не мав особливого вигляду. Нїхто не вгадав би нїколи, що тут жиє герой. Але війдїть в середину, і ви скажете, щось инше! Від горища аж до півниць весь будинок мав героїчний вигляд, навіть садок — і той!..
Садок Тартарена!.. такого другого не знайдеть ся в цїлій Европі. Тут нема жадного місцевого дерева, жадної французької квітки, тут тільки екзотичні ростини: ґумові, африканські гарбузи, бавовняник, кокоси, банани, манґові дерева, пальми, навіть баобаб, кактуси, варварійські фіґи; можна уявити себе в самій пущі центральної Африки, за десять тисяч миль від Тараскона. Сказати поправдї, все те не мало справжньої своєї
