Ця сторінка вичитана
— 37 —
колая, звони з Мажор, Аккуль і Св. Віктора, а по над сим усїм містраль[1] котрий збирав всї сї шуми, крики, котив їх, тряс ними, додавав до них свій власний голос, творючп якусь божевільну музику, дику, героїчну, як музика великих подорожних фанфар, котрі наганяють охоту десь дїти ся кудись далеко полетїти на крилах.
І от під гук сеї чудової фанфари безстраш, ний Тартарен з Тараскону увійшов на корабель, щоб плисти в землю левів.
——————
- ↑ Вітер провансальський.
