Цю сторінку схвалено
Простори літні в далеч звали
Тремтінням владним, земляним… —
І вина мрій зашумували
Добром коштовним, запальним…
Я знаю знаю: дивні вина
З вишневих, білих хуторів
Несла в собі ти, цвіт-дівчино,
А я… їх випив і — зміцнів!
