Ця сторінка вичитана
Днів чудових довго ждати
Довелось нам, друже мій…
— Хто-ж посміє сумувати
В день барвистий і ясний!
Нині — сонце Простір! Мрії
Серце щастєм опекли.
Давні думи і надії
Новим духом ожили.
Зло поблідло: Оточило
Сяйво правди замір злий.
Щось зросло. — Зачервоніло. —
Так буває в день ясний.
В путь. Рушаймо. Ще тернами
Буде йти наш, друже, шлях.
Та нічого. Сонце з нами. —
В наших думах і очах!
1916.
