— Проте, — своїм звичаєм цілком спокійно сказав Атос, — якщо ви маєте справу до пана Д'Артаньяна, то я не розумію, в чім власне можу я заступити його.
— Робіть те, що я звелів, — згукнув комісар. — Це абсолютний секрет. Чуєте ви?
Атос, знизавши плечима, пішов слідом за тюремниками, а пан Бонасьє застогнав так, що його стогони могли б розчулити серце тигра.
Того ж таки вечора, коло дев'ятої, Бонасьє зачув у коридорі чиїсь кроки. Ці кроки наблизилися до його камери. Незабаром двері відчинилися, з'явилась варта.
— Ідіть за мною, — сказав поліцай, що увійшов слідом за вартою.
— Іти за вами! — верескнув Бонасьє. — Іти за вами в такий час! Куди ж, боже милий?
— Туди, куди нам наказано вас одвести.
— Та це ж не відповідь.
— А втім це єдине, що ми можемо вам сказати.
— Боже мій, боже мій! — бурмотів бідолашний крамар. — Тепер я пропав, — і механічно, не чинивши ніякого опору, пішов за вартою.
Його вивели у двір, посадовили в карету. Поліцай сів поруч. Дверцята зачинили на ключ, і обидва опинилися в пересувній тюрмі.
Карета посувалася повільно, як жалібна колісниця. Скрізь грати заарештований бачив тільки будинки та брук. Але як справжній парижанин, Бонасьє з стовпів, вивісок, ліхтарів угадував кожну вулицю. Коли вони під'їхали до майдану св. Павла, де страчували бастильських в'язнів, Бонасьє ледве не зомлів і двічі перехристився. Він був певний, що карета спиниться. На щастя карета оминула майдан.
Згодом Бонасьє перелякався ще два рази. Це було тоді, як вони їхали повз кладовище св. Івана, де ховали державних злочинців, і оминали Гревську площу, теж місце смертної кари. Залишалася небезпека тільки з боку Траварського хреста. Саме туди й повернула карета.
Тепер не було вже жодного сумніву: біля того хреста карали на горло дрібних злочинців. Бонасьє влещував себе надією, що його буде вшановано майданом св. Павла або Гревською площею. А виявлялося, його подорож і його доля мали дійти свого краю коло Траварського хреста! Він не міг ще бачити цього нещасного хреста, але відчутив, як той наближається до нього. Коли до хреста лишалося ще кроків двадцять, Бонасьє почув шум і побачив натовп. Карета зупинилася.
