ані хвилини спокою, чіпляється до мене з Еспанією, з Австрією, з Англією. Доречі, про кардинала! Пане Де-Тревій, я вами незадоволений!
Пан Де-Тревій передбачав, що король зверне на це розмову. Він знав його здавна і добре розумів, що ці скарги були лише передмова, ніби підбудження, яким король хотів надати духу самому собі.
— У чому мав я нещастя не догодити вашій величності? — спитав Де-Тревій, удаючи щонайбільше здивування.
— Оце так виконуєте ви свої обов'язки? — вів далі король, не відповідаючи просто на запитання пана Де-Тревія. — Хіба я призначив вас на капітана моїх мушкетерів для того, щоб вони вбивали людей, каламутили цілий квартал і намагалися запалити Париж? А ви не казали мені жодного слова! Проте, я, мабуть, трошки поспішився з обвинуваченням: бунтарі, слід гадати, у в'язниці, і ви прийшли повідомити мене, що правий суд виконано.
— Сір! — спокійно відповів пан Де-Тревій. — Я, навпаки, прийшов просити захисту. На моїх людей нападають серед білого дня.
— Хто, ґвардійці кардинала? О, я не попущу цього. Де ваші мушкетери? Я ще позавчора наказав вам привести їх. Чому ви цього не зробили?
— Вони нанизу, сір, і, коли ви дозволите, Ля-Шене їх покличе.
— Так, так, хай ідуть зараз же! У мене нема часу.
Три мушкетери та Д'Артаньян, що їх вів Ля-Шене, показалися на сходах.
— Ану, йдіть сюди, хлопці-молодці! — сказав король. — Ідіть сюди! Мені треба намилити вам голову!
Мушкетери підійшли, вклонившися. Д'Артаньян за ними.
— Якого біса четверо вас протягом двох день вивели з лав сімох ґвардійців його еміненції! Це вже занадто, панове, занадто! Коли так піде й далі, його еміненція буде примушений через три тижні набирати собі нову роту, а я примушений буду видавати найсуворіші накази. Ну, там одного ще сяк-так, але сімох, це вже багато, це вже занадто!
— Ваша величність сами зволите бачити, як вони збентежені й як вони каються.
— Хм, збентежені й каються? — промовив король. — Щось не дуже я йму віри їхньому лицемірству, а надто цій ґасконській штуці. Ану, прошу сюди, пане!
Д'Артаньян зрозумів, що мова мовиться про нього, і наблизився до короля із смутком на обличчі.
