— Чорт побирай! — крикнув він Д'Артаньянові. — Не вбивайте його, прошу, юначе! У нас із ним старі рахунки. Їх треба зліквідувати, коли я одужаю. Обеззбройте його, вибийте тільки шпаду. Ось так, гаразд! Дуже хороше!
Цей вигук викликало те, що шпада Каюзака одлетіла на двадцять кроків. Обидва кинулись до неї разом: один — щоб підхопити її, другий — щоб заволодіти нею. Д'Артаньян, моторніший, прибіг перший і поставив на неї ногу.
Каюзак побіг до ґвардійця, вбитого Арамісом, схопив його шпаду й хотів повернути до Д'Артаньяна, але дорогою зустрів Атоса, що встиг звести дух підчас недовгого відпочинку і, боячись, щоб Д'Артаньян не вбив його ворога, хотів відновити бійку.
Д'Артаньян зрозумів, що, втрутившися в бійку тепер, він образив би Атоса, і не став їм заважати.
Дійсно, за кілька секунд Каюзак упав з простромленим горлом.
Тієї ж хвилини Араміс, підставивши шпаду до грудей упалого ворога, примушував його просити помилування.
Залишалися Портос і Бікара. Портос безупинно блазнював. Він питав у Бікара, яка година, вітав його з ротою, яку одержав його брат у Наварському полку, та все це не дуже ставало йому в пригоді. Бікара був з тих залізних натур, що падають тільки мертві.
А втім треба було кінчати. Могла підійти варта й заарештувати всіх бійців: поранених і невшкоджених, роялістів[1] і кардиналістів. Атос, Араміс і Д'Артаньян оточили Бікара й вимагали, щоб він здався. Але один проти всіх, з проштрикнутим стегномо. Бікара все ж не піддавався. Жюсак, підвівшися на лікті, і собі умовляв його скоритися недолі. Бікара — ґасконець, як і Д'Артаньян, удавав глухого і тільки всміхався.
— Адже їх четверо проти тебе! Кінчай! Я тобі наказую, — крикнув Жюсак.
— Це інша річ, як наказуєш. Ти мій бригадир — мушу тебе слухатися.
Бікара стрибнув назад, переламав шпаду на коліні, кинув уламки її за манастирську загорожу і, схрестивши руки, почав насвистувати кардинальську пісню.
Відвагу завжди шанують, навіть вороги. Мушкетери салютували Бікара своїми шпадами, а потім поклали їх у піхви. Д'Артаньян зробив так само і, за допомогою Бікара, що залишився на ногах, одніс до паперти Жюсака, Каюзака й пораненого Арамісового супротивника. Четвертого, як ми вже
- ↑ Прибічників короля.
