— Офіцер! — скрикнув Грімо.
— Ти дурний, здається мені, розмовляти, — сказав Атос, підвівшись на лікті й втупивши в Грімо свої блискучі очі.
Грімо не додав ані слова, а тільки простяг вказний палець у напряму до огорожі, вказуючи цим жестом на кардинала та його конвой. Чотири мушкетери в один скок звелись на рівні ноги і шанобливо вклонилися.
Кардинал немов посатанів з люті.
— Здається, пани мушкетери наказують стерегти себе! — промовив він. — Чи не думають вони, що англійці прийдуть суходолом?
— Монсеньєр, — відповів Атос. Він єдиний серед загального переполоху зберіг спокій й байдужість справжнього вельможі, що ніколи не кидали його. — Монсеньєр! Ви сами бачите, що якби ми не вжили застережних заходів, то упустили б нагоду засвідчити вам нашу пошану й подякувати вам за вашу ласку, бо це вона з'єднала нас. Д'Артаньяне, — вів далі Атос, — ви допіру висловлювали бажання скласти подяку його еміненції. Ця нагода трапилася. Користуйтеся з неї.
Ці слова були вимовлені з непохітною байдужістю, що відзначала його за часів небезпеки, і з надмірною чемністю, що за певних моментів робила його величнішим.
Д'Артаньян наблизився до кардинала й пробурмотів кілька слів подяки, що зараз же завмерли під суворим поглядом Рішельє.
— Ваша еміненція можете бути — певні, — додав Д'Артаньян, — ми перестріли б вас, якби могли гадати, що це — сам монсеньер під'їздить до нас з таким невеликим конвоєм.
Кардинал кусав вуси й губи.
— Знаєте, на кого ви скидаєтеся, бувши завжди разом, як ось тепер, озброєні й стережені від ваших льокаїв? — спитав кардинал. — Ви скидаєтеся на змовців.
— Та воно й дійсно так, монсеньєр, — відповів Атос. — Ми й справді змовляємось, як ваша еміненція зволили упевнитися іншого ранку, та змовляємось тільки проти лярошельців.
— Ага, панове-політики, — відказав кардинал, насупивши брови. — У ваших мозках знайшли б, мабуть, багато таємниць, якби в них можна було читати так легко, як ви читали листа, що його зараз же сховали, побачивши мене.
Атос почервонів. Він зробив крок до його еміненції.
— Можна подумати, що ви, монсеньєр, дійсно маєте підозру на нас і берете нас на допит. Коли це так, нехай ваша еміненція зволить дати нам пояснення і ми, принаймні, знатимемо, що нам робити.
