— Я дуже любив вашого батька. Що можу зробити для його сина? Не баріться; мій час належить не мені.
— Пане, — відмовив Д'Артаньян, — покидаючи Тарб і їдучи сюди, я хотів просити у вас, в ім'я дружби, про яку ви не забули, плаща мушкетера, але після того, що я побачив протягом цих двох годин, я збагнув, що така честь була б для мене занадто велика. Я боюся, що не заслуговую на неї.
— Це, дійсно, честь, юначе, — відказав пан Де-Тревій: — та не так вже вона неприступна для вас, як ви думаєте, або вдаєте, що думаєте. Проте, такий випадок, як ваш, передбачено в наказі його величности. На жаль, я повинен заявити, що ніхто не дістає звання мушкетера без попереднього іспиту або в кількох кампаніях, або на двохрічній службі в якомусь іншому полку, менш привілейованому, як наш.
Д'Артаньян мовчки вклонився. Йому ще більше закортіло вбратися в мушкетерський мундир після того, як виявилися такі великі труднощі.
— Але, шануючи вашого батька, мого старого товариша, як уже я вам сказав, я хочу дещо зробити для вас. Наша беарнська молодь була не дуже заможна, і я не думаю, щоб від часу мого від'їзду з провінції там багато чого змінилося. Ви не могли привезти з собою досить грошей, щоб жити тут.
Д'Артаньян гордовито випростався, ніби бажаючи заявити, що він ні в кого не просив милостині.
— Так, так, юначе, — провадив далі пан Де-Тревій: — мені відомі такі звички. Я сам приїхав до Парижу з чотирма екю в кешені, але я ладен був побитися з тим, хто сказав би мені, що я не спроможуся купити Лювр.
Д'Артаньян випростовувався дедалі більше та більше: виявилось, що через продаж свого коня він розпочинає свою кар'єру, мавши грошей на чотири екю більше, ніж мав пан Де-Тревій, розпочинавши свою.
— Ви повинні зберегти те, що маєте, — сказав Де-Тревій, — хоч яка б велика була та сума; але разом із тим ви повинні удосконалюватись у вправах, що личать дворянинові. Я сьогодні ж напишу листа до директора королівської академії, і завтра ж він прийме вас без будь-якої плати. Не відмовляйтеся від цього. Найзнатніші та найбагатші дворяни намагаються вступити до неї, і не можуть. Ви навчитесь там їздити верхи, фехтувати та танцювати, здобудете гарні знайомості і час-од-часу заходитимете до мене повідомити, де ви і чи не спроможусь я стати вам у пригоді.
