— Ах, мій дорогий; що за важниця, коли вона і вбила б мене! Чи не думаєте ви, що я складаю велику ціну життю?
— Тут якась таємниця, Атосе. Ця жінка — шпигун кардиналів. Я певний цього.
— Тоді будьте обережні. Коли ваша лондонська пригода не викликає в кардинала захоплення, то він, напевно, зненавидить вас. А що кінець-кінцем він не може нічого закинути вам одверто, ненависть же — надто кардиналова — прагне вдовольнити себе, майтеся на бачності. Якщо ви виходите, не виходьте самі, як що їсте — їжте з осторогою. Одне слово, не звіряйтеся ні на кого, навіть на свою тінь.
— На щастя, — відповів Д'Артаньян, — така загроза існуватиме тільки до позавтрашнього вечора, бо бувши в армії нам доведеться стерегтися самих мущин.
— А до того часу, — сказав Атос, — я відмовляюся від мого доброхітного ув'язнення й ходитиму з вами скрізь. Вам треба повернутися на вулицю Могильників. Я піду з вами.
— Хоч як до неї не близько, — відказав Д'Артаньян, — а я не можу повертатися в такому вигляді.
— Правильно, — й Атос сіпнув дзвоника.
Увійшов Грімо.
Атос жестом звелів йому піти до Д'Артаньяна й принести одежу. Грімо на мигах такі відповів, що зрозумів і подавсь виконувати розпорядження.
— А все ж таки, мій друже, наша справа з екіпіруванням не посувається наперед, — сказав Атос, — бо, коли я не помиляюсь, усе своє вбрання ви залишили в міледі, яка, безумовно, і гадки не матиме повернути його вам. На щастя у вас є сапфір.
— Сапфір належить вам, дорогий Атосе. Хіба ви не казали мені, що це ваш родинний перстень?
— Так, мій батько купив його, як він казав мені колись, за дві тисячі екю. Цей перстень був частина його весільних подарунків моїй матері. Він напрочуд гарний. Моя мати подарувала його мені, а я, божевільний, замість зберегти його, як священну річ, подарував перстень цьому створінню.
— Тоді, мій любий, візьміть його, бо він ваш і поготів. Я розумію, ви повинні дуже дорожити ним.
— Щоб я взяв цей перстень по тому, як він побував у руках цієї підлої тварюки! Цей перстень, Д'Артаньяне, споганено.
— Ну, продайте його.
— Продати діямант, що дістався мені від матері! Я вважав би це за профанацію святощів.
— Тоді заставте його. Вам охоче дадуть за нього понад тисячу екю. Цієї суми задосить для ваших потреб.
